Чи день,чи ніч... Нема нічого.
Лише бездушна напівтьма,
Де він один,і ти сама...
Чи сміх,чи плач... Чи крик до Бога...
Болить душа,у ній самотність
Царює місяцем вночі,
У груди мороком б'ючи,
Так,ніби кличе в безтурботність...
У миті ті де він був поруч,
Туди... Але нема... нема...
Розлука-відьма крадькома
Праворуч розвела й ліворуч...
Серед людей мов у безлюдді,
З розбитим серцем ти живеш...
А він?Щасливий?Так... А вже ж...
Бо інший вогник має в грудях.
Він одягнув чернечу рясу,
Життя у мантію сховав...
І серце Богові віддав...
Та все ж... сумує час від часу.
Чи день,чи ніч... Усе минає...
Але кохання не мина...
І він один... і ти одна...
А разом?Там... за життєкраєм...
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339420
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2012
автор: Андрій Нєстєров