Все-таки, вони – до розлуки,
До прощання серця із серцем,
У мені ти залишивсь невидимим шрамом,
Там, де щогодини помирають думки.
Все-таки, вони, ті прекрасні квіти,
До забуття, як знак сльозам,
Та не бути заплаканим очам,
Ні, просто спогади не йтимуть з голови.
Тим простим словам, що душі говорили,
Залишитись болем незмінним:
У серці при згадці часом,
А часом, коли інші будуть про тебе жартувати.
Безмовні почуття як чудеса щоднини
Були для мене щастям тим єдиним,
І тебе… все-таки таким. Єдиним
Всі мої голоси називали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339410
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2012
автор: Empty Heart