Мене твій погляд до журби обпік
І кинув за міцні чекання ґрати.
Від волі ключик дай мені, - не вік
В оцій кормизі духом ізгасати.
Ні, не давай, - допоки я в тюрмі,
Ти будеш поряд, милий наглядачу,
І хай всі дні життя мого сумні, -
На долю не поскаржусь, не заплачу.
Із ложа нар у мрію упірну
Про ту чудову звільнення весну
І щебети яскравого розмаю,
А що надовго я в біді погруз,
Мене навчило в млі затворних уз,
Як двері без ключа відкрити маю .
23.05.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339284
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 23.05.2012
автор: Рідний