Нагаптував собі словес незнаних...
Як мандрівник з планети голубів
У світ поринув зваблено-коханих,
Торкаючись очима рукавів,
Плечей і шиї - оспів лебединий!
Та ще - той погляд, марево святе...
Хіба ж він знав, що зовсім журавлиний
Прощальний плач, де маками цвіте?
Хіба ж він знав - посланець кароокий,
Що зовсім інші пахощі земні...
Ламають крила неуважні кроки
І гасять мрії ласощі пісні...
То може краще недосяжні зорі,
Де юні мавки, веселковий спів?
Плекати в серці радісні простори -
Безмежну вірність сивих голубів...
(22.05.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339203
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2012
автор: Леся Геник