Лише однією думкою про тебе, мене то підносить в безтурботну блакить, різко то кидає на саме дно життя… в проміжках між думками, душу переповнює неподолане бажання просто бути поруч з тобою. І з кожним поворотом долі я замислююсь над значенням моєї сутності і щоразу переконуюсь, що коли, з ким і де б я не була, мене без тебе просто немає, без тебе я лише існую…. Бо саме те почуття, яке заставляє серце битись в ритмі щастя, те дивне почуття, через яке найменша дрібничка набуває найголовнішого значення в іще не дописаній книзі, і робить моє існування життям…
Коли до болю знайомий запах заставляє тебе просто зупинитись серед вулиці і на повні груди вдихнути його…запах щастя… Коли ідучи ввечері , серед зірок ти шукаєш ті, які мерехтіли тоді у воді, які запам’ятали його погляд… Коли просто при згадці про нього на губах з’являється крапля неподоланого бажання… От саме тоді і розумієш коли справді жила…
Та це розуміння, нажаль, випливає з бурхливих хвиль болю, що розбили душу вщент, заставили її жити спогадами, існувати… спогадами про нього…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338993
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2012
автор: Марія Райська