Я у маковім полі назбираю квіток.
Рветься в небо, до волі, невгамовний листок.
Колисковою піснею вітер в полі співа,
Тільки є не колискою для трави пісня та.
Я у маковім полі згадаю себе.
Як в дитинстві була ще, те, мале ще, святе.
Як думки були вільними, і вся я була
Лиш малою дитиною, і від того цвіла.
Що турботи, що сльози для мене були!?
Може маківки трохи прим`яті квітки…
Може трохи лиш сумно бувало мені,
Якщо й так, то зимою, та не навесні.
Може бУло шкода мені мертвих пташок,
Нерухлива грудинка – найбільший був шок.
А тепер…що тепер!? Що зі мною тепер!?
Моє серце байдуже що птах якийсь вмер.
Не болить і не коле, коли б`ють по ногам,
Коли зраджують друзі й руйнується храм.
Коли хтось став без серця, бо напевне й сама
Я замерзала, як взимку замерзає вода.
Де ж ти ділось, дитинство!? Хто украв і коли!?
Я ж надіялась, буде в житті як тоді…
Але ні… час тече, і проходять літа….
Тільки в маковім полі буяє весна…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338921
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2012
автор: zhura