Схарапуджені коні Богдана,
Гіркий хліб у полоні в татар...
Його життя на вістрі ятагану,
А сам він у царстві примар!
Десь там-поза межами болю,
Десь там-де кінчається вись...
Ой,Хмелю,ти впився весною:
Тепер мусиш падати вниз!
Булава обагрилася кров*ю,
Берестечко-останній бенкет...
А Душа спопеліла золою,
Тюрма твоя-ханський намет!
Ти рвався до свого лицарства,
Так рвався до дітей своїх,
Віддав би життя і півцарства,
Щоб тільки врятувати їх!
Та пізно,надто пізно:
Твої спартанці прийняли свій жереб,
Щоби незламно і залізно,
Собою вкрити Пляшевої берег!
Що таке смерть для запорожця?
Пуста забава,звична суєта.....
Воїни-це завжди переможці,
І навіть в смерті проглядає висота!
20 травня 2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338672
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.05.2012
автор: Той,що воює з вітряками