Десь на вулиці під ґанком
Впало чорне старе перо.
Ти спустилась на двір ранком,
Було в голові вино.
Так вже сталось тої ночі –
Не закрились твої очі.
Так хотілось мати віру,
Що колись хтось зрозуміє.
Сонце сховане духами
Тих, хто вже давно не з нами.
Доля котиться полем,
А сліди стира вино...
Заплела у волосся квіти,
А думок нема де діти.
Хочеш впасти ти додолу
І забути рідну мову.
Вітер шепче за ланами:
„Хай прийде щастя з вами!”
кожен собі складе пару
й не помітить цю примару.
Серце б’ється; десь колоски,
В полі гойдаються покоси.
Літо дихає у спину –
До надії серце лине.
Трішки тьмяна свідомість
І в голові дилема всіх століть.
Що для радості нам треба?
Чи слід стрибати вище неба?
Маки багрянцем стелять
Золоті злакові пустелі,
Наче плями крові,
Все минає, –
Десь волошкова блакить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338604
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.05.2012
автор: Роксолана Сова