Хочу тебе…
Хочу тебе – в усіх можливих смислах –
Духовно, інтелектуально, морально, фізично,
Психологічно, інтуїтивно, асоціативно, віртуально, кармічно…
Хочу тебе свідомо і несвідомо, підсвідомо і позасвідомо,
На всіх рівнях – від молекулярного до глобально космічного.
Хочу твої глибоко-блакитні очі,
Твої ямочки на щоках, коли ти посміхаєшся,
Вишнево-чорне волосся, пальці, губи, шкіру…
Хочу тебе всю цілком, і в найдрібніших деталях.
Хочу тебе малювати –
Найтеплішими в світі фарбами на прозорих полотнах,
Простим олівцем в старенькому блокноті,
Курсором в редакторі «Paint»,
Римами у віршах, нотами – у піснях,
Пальцями на воді, жовтим листям на асфальті,
Поглядом – у небі…
Хочу тебе пізнати повністю, до країв,
І в той же час – лишити тебе для себе
Найтаємничішою загадкою.
Хочу тобі снитись.
Хочу тебе любити.
Хочу тебе хотіти…
Хочу розчинити тебе в власних думках –
Рівномірно, без залишку.
Хочу тебе цілувати – губами в шию,
І словами – в серце.
Хочу тебе, наче вперше,
І неначе в останнє…
(…)
Типу, P.S.
Скоріш за все, ти ніколи не побачиш цього білого вірша.
Все ж, в разі, якщо мені вистачить сміливості його оприлюднити, ти таки прочитаєш цей текст. І після того можливі два варіанти. Або ти суворо насупиш чоло з думкою «от, хворий збочинець!»… Або ти зможеш побачити щось більше в цих словах і зрозумієш… чого я насправді хочу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338481
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 19.05.2012
автор: Антон Срібний