Я не живу,я навіть не існую,
Я сенс свого життя
Вже більше не ціную.
Душа моя пуста - немов безодня,
Десь відлетіла в далечінь
Де пітьма й небуття,
З останнім подихом надій
Благає в тебе віри й каяття.
Із серця струни вириваєш,
І лезом гострого ножа
Мене ще живою ховаєш.
Та ти не думай,
Тебе не проклинаю,
І зла тобі я не бажаю.
Твоєї тут тепер нема вини,
Я вже давно померла
З твоїм останнім :"Прощавай",
З останнім подихом весни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338400
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2012
автор: Tati Gensi