"мабуть, найбільші розчарування
припадають на долю тих, хто намагається
впорядковувати навколишню порожнечу,
доповнюючи її своєю власною"
С.ЖАДАН
_______________________________________________________
...якщо бути чесним то найважче дається перший та останній подих
час втискається лініями у твої долоні неначе джерело від якого
витікає холод... обпечені небом твої животворчі води
із усіх "найближчих" чомусь завжди не вистачає "близького"...
кожен розуміє що рано чи пізно прийдеться навчитись мовчати
і алегорія пам'яті судомним диханням прорве простір
межі завжди видаються занадто тісними
якщо не знати
що за ними є інші...
все частіші твої власні руки нагадують руки солдатів
обіймають тільки тоді коли є команда стріляти...
навіть якщо імя твоє і твого бога ребусом в серці
нерозгаданим залишиться
навіть якщо перехожі зализуватимуть твої рани
своїми очима
все одно дві паралелі не зіткнуться...
дно неба все частіше нагадує поверхню води
на ньому ніколи ніхто не зможе залишити сліди...
повертайся у простір гаптований безсонними хворобами
повертайся на захід...щоб схід не здавався таким безмежним
бо вірність часто вимірюють оббитими порогами
а цінність дощу непогашеними пожежами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338372
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2012
автор: Poetka