Коридорами своїх думок мандрую
І блукаю в них, не бачачи себе.
Свою долю крейдою малюю
І боюсь, що хтось її зітре.
У полоні дум своїх витаю,
Може, хтось постука у вікно.
Може, цього "хтось" я і не знаю
Та мені до нього все одно.
Я гуляю у думках, що крають
Моє серце різко і навпіл.
Ні жалю, ні совісті не мають,
Павутиною снують з усіх сторін.
Як не вплутатись у сіру павутину?
Як закрити всі старі замкИ?
Не лишають, навіть, на хвилину
Зморщені від старості думки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338287
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.05.2012
автор: irinag