Сьогодні суд, здригається земля.
І куполи церков неначе похилились.
Послухайте! – десь чується здаля,
А де води живої тут напитись?...
Сьогодні Вчителя мого вели…
Вінок терновий голову прикрасив…
Кричали всі: - суди Його!... суди!..
- Прости їм Батьку всім, не відають що кажуть!!!
Тяжкий дубовий хрест на плечі положили.
Міцними батогами тіло все побили.
Він мовчки все терпів, і слова не промовив.
В молитві за людей до неба очі зводив.
Голгофа в далині, чорніє хмара в небі.
І шлях свій прокладає Спаситель у потребі.
Віддав своє життя, щоб ми були з Ним вічно.
Звершилося! – сказав, - життя не бистротічне.
Стояла під хрестом Марія, голосила: -
О Сину, Сину мій. Дитино моя мила!
За що ти на хресті, а я усе це бачу?
Як жити я буду?... Коли тебе утрачу?...
13.04.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338244
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 18.05.2012
автор: mari4ka8