Я побудую храм, щоб тільки чисті роси
Могли зійти на золочений дах,
Щоб дзвін ранковий, мідний, стоголосий
Пронісся хвилями по зрощених житах.
Я побудую храм, у тих місцях де небо
Незриму заштриховує межу.
І квіти, і трава до сонця тягнуть стебла
Ворота в вічність вперто стережуть.
Я побудую храм, у душах, що без віри,
Не мають спокою у просторі світів.
І Ангел-охоронець – маленький стяг довіри
У кожне серце донести зумів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338109
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.05.2012
автор: Любов Чернуха