Самотній вечір заховався за вікном,
Ховає сльози неба від моїх очей,
Щоб посміхалася я щиро перед сном,
Й забула про усіх сумних людей.
Шматочок світла просочився крізь фіранку,
То ясний місяць заглядає в душу -
Налиє мені спогадів приємних філіжанку,
І подарує затишок великодушно.
А я до ранку не засну тепер, напевно,
Як кофеїн, в крові моїй киплять думки.
Усе... усе в житті моєму не даремно!
Я з місяцем до ранку побуду залюбки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338085
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2012
автор: Оле Чка