Я не хочу лягти у могилу з своїми думками,
Залишивши родині і друзям щемливі слова,
Але хочу батькам на могилі вклонитись словами,
Щоб печаль моя разом зі мною в могилу лягла.
І ніколи й ніхто, я кажу, мої друзі рідненькі,
Не зіб’є мене з того шляху, що колись я обрав,
Є життя, та не має тепла, що від неньки
І оцінок батьківських ніхто мені так і не дав.
Поки є ще життя і біжать не сполохані коні
І лягає до ніг недостигла іще лобода,
Помолюся у вечір старенькій святині-іконі,
Хай зозуля рахує мені ще багаті літа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338022
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2012
автор: Віталій Назарук