Вовна летить над люстерком
поки іще не смеркло
в безодню твою нахилюсь
віями лунки серця
молитимусь - я навчусь
роспізнавати вроду
свіжу дитячу красу
виходці славного роду
до озера піднесуть
край мальовничий зелений
закутаний у росу
вовною білим мохом
постіль встелять пухку
закоханим в мрії блакиті
метеликами обшиті
схими до ніг покладуть...
одягнися рядись козаче
вкраїна звикла до плачу
скиглити скільки їй???
виляй з глечика втому
і наверни додому
стомлені кораблі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337963
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2012
автор: Ольга Ратинська