... а ти все одно залишаєшся осторонь,
усі твої голоси
й хвороби загострені,
усі твої друзі й записки розгублені,-
піднесені скарги до вищого ступеню.
усі твої смерті у ній мов метелики
на світлі свою відкривають Америку
і в ній зачиняють для інших кордони,
малюють з твоїми очима ікони.
а ти мимохіть розсипаєшся спокоєм:
"не псуй те, що маєш нудними уроками,
тримай свою душу в такій ізоляції...",
а потім ідеш, звісно маючи рацію.
і все починається десь в обезлюдненні,-
дотик нахабства і щоки напудрені,
хвороби тривалі і леза загострені,
а ти все одно залишаєшся осторонь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337797
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.05.2012
автор: Biryuza