Безжальний вітер чинить все минулим,
Секундно сипле у лице пісок,
Аби ми ярі радощі забули
На безконечно невідомий строк.
Мете буран , годин здіймає дюни,
Лише оаза пам'яттю дзюрчить
Про те, як ми впивались щастям юним,
Коли хилилась нам до ніг блакить.
Хоч без дощу стрічань, як в дні бувалі,
Пече розлуки сонця сизий диск, -
Лікує горло від клубка печалі
Нев’янучий надії кипарис.
16/05/12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337789
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2012
автор: Рідний