Бросай курить,
Вставай на лыжи:)
Дим. Епоха диму.
Сіро і понуро
Ходять з молодими
Блискавки похмурі..
З рота виглядають
Ще, і ще, панове,
Ну ж бо! Вогник сяє,
Сяє так любовно..
Дим у снах і в думці
І душа вже димна,
І запаси в сумці,
Наче хліб на зиму,
Так, він всюди-всюди
Він – палка загроза,
Поселився в груди,
Не спитавши дозвіл
В часі хазяйнує,
Я в куточку сяду –
Тут мене не чує
Тут моя засада.
Я боюся диму –
Він – похмурий привид
Він за молодими
Бігає примхливо..
Я супроти нього –
Як мала піщинка
Дим іде з усього,
З вікон і з будинків.
Я прокинусь, може –
Все це сон-жахіття
Про непереможне
Димне лихоліття?
О, було б прекрасно!...
Дим іде з горлянок,
Він – потвора часу,
Знову сів на ґанок!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337722
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.05.2012
автор: Marina Kiyanka