Дозвольте мені матюки,
Дозвольте загнути, будь ласка,
Бо в мене вже гнуться боки,
Бо в мене пробита запаска.
Терпіння уже на межі,
Я скоро бабахну, як бомба.
На дворі літають стрижі,
А я тут гнию біля компа.
Фізрук - тугодум, бо сліпий
Байдуже на тих, хто ще прагне
Займатися спортом, хоч вий -
За ногу вже совість не тягне.
І то чи один я такий,
Поражений сраму політтям?
Незгоди сьогодні як рій.
Цей день, наче ціле століття.
Чекай же відплати, баклан!
Не я буду кості ламати.
Впади у ведмежий капкан.
Що вкрав – доведеться віддати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337683
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2012
автор: Андрій Конопко