Він любив дивитись на неї, постійно і безупинно,
Вона ж і не знала, куди від нього погляд дівати.
Коли він бачив її, його рвало на частини,
Вона ж його не бажала докупи збирати.
Він бачив її якщо не у снах, то, принаймні, у мріях.
Для неї ж він був просто зручним поворотом сюжету.
Зрозуміло лише, що в цих життєвих перипетіях
Вони міцно-міцно застрягли у взаємних тенетах.
Для нього вона і справді була до біса гарна,
Її тіло манило більше, ніж гонщика – магістралі.
Те, як вона шматочками їла свої соковиті манго,
Зводило з розуму більше, ніж всі довгоногі кралі.
Вони зустрічались десь рік…а може і більше.
А потім розбіглись, як зазвичай розбігаються люди.
І ніхто в цьому світі Христа, Дід Мороза і Крішни
Не скаже, чому кінцівки подібних історій - глупі.
P.S. З часом згадується лише хороше, а погане - згладжується.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337677
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2012
автор: Олександр Ткачинський