Вмокаю серце в щирості чорнило,
У хмарах сте́лю сонцесяний шрифт.
Нехай земна, але праотча сила -
У жменях долі, серед слова крихт...
Та й голуби, що в дзьобах мають промінь,
Напевно, зможуть небо прихилить...
Тендітна рима, іскра на долоні,
Торкнеться раптом вічності на мить...
(6.05.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337655
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2012
автор: Леся Геник