І де тепер твоє страшне сумління?
Коли закінчилась в душі війна...
Куди подівся попіл від горіння?
Де зникли відблиски й луна?
Там потонули цілі покоління:
в озерах щастя та в морях тривог.
Та не відчути серцю більше тління-
воно доб"ється нових перемог.
Усе спочатку, з нової сторінки:
новий альбом, і нові олівці,
і нові фарби, і нові відтінки.
Картина маслом:"кров у молоці".
Так клекотіли мрії всередині,
там інший світ і там завжди весна.
Так клекотіли мрії журавлині,
але що було, того вже нема.
Повита сном й надією одною,
завжди самотня та усім чужа.
моя ти мрія, ти завжди зі мною,
хоч як би я і не була сама.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337598
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2012
автор: mare ferum