Старенька вишня в мами коло хати
Роняє цвіт у вічність поколінь...
То й літ уже усіх не позбирати,
Що на вікні розтанули сумнім.
Мов янгол світлий, надимає крила,
Для захистку. Немов мале дитя,
Лечу туди - утриматись не сила,
Де вишенька - як мамине життя,
Молитву щиру на світанні мовить,
Весну благає - в доленьки чудес!
І вірно жде... І безкінечно молить...
Старенька вишня, серцем до небес...
(21.04.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337354
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2012
автор: Леся Геник