Самотнє сонце мене знайде,
Десь на вершині Кіліманджаро,
Хто я,навіщо,звідки і де?
Забутий Богом і людьми нездара!
На гранітних плитах сотні імен,
Мого серед них ще немає,
Один монолог, але тисячі сцен,
Гамлет у мені таки вмирає!
Стерті грані між добром і злом,
Забуті кордони і межі...
Я став міфом,примарою,сном,
Зорею на білій вежі!
14 травня 2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337313
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.05.2012
автор: Той,що воює з вітряками