Ростила мати сина, як надію...
Леліяла, вкладала в нього душу,
Пишалась ним, в ній зародилась мрія,
Собі сказала: «Я здійснити мушу».
Дуже хотіла щастя й долі сину,
Щоб народились внуки-янголята,
Дружина була мудра і красива,
Щоб кожен день у нього було свято.
І все збулося, вимолила мати...
Настала старість і пропала сила,
Проте ходила сина виглядати
І щастя йому в Господа просила.
Пройшли роки і білі скроні в сина,
Давно лежить матуся в домовині,
Та до могили втоптана стежина,
А мамині молитви у калині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337310
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2012
автор: Віталій Назарук