Я – ніби і жінка, мені не пристало
Пиячить, бухать, чи за комір кидать.
Та хочу напитись геть-геть до безтями,
Щоб трохи заснути, так, років на п”ять.
Бо, може прокинусь на новій планеті,
На новій землі і в країні новій,
Де наші правителі зроблять, нарешті,
Хоч щось для стражденної муки-землі.
Я хочу, щоб діти в нормальній країні
Жили і пишались країною мрій.
Чи це лиш наснитися може? На ділі
Нема в нас ніяких прекрасних надій?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337256
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.05.2012
автор: Ліоліна