Ти чародій. І це усе пояснить.
Себе ж бо перестала впізнавати
З тієї миті, що була прекрасна,
З найпершої… у сутінках кімнатних.
Ти чародій. Ти знаєш щось таємне.
В тобі таки живе щось від мольфара.
До тебе йду аж надто якось чемно.
Чи й справді в каву підсипаєш чари?
Чи у слова, що вузликами в душу
Мені вкладаєш? Ба, говорим й мовчки…
Як ціле море заховалось в мушлі,
Так я в тобі… і вже назад не хочу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337239
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2012
автор: Журавка