Матусю люба, пробач за все мені, рідненька,
За те, що не слухалася, коли була юна,
Для тебе я і досі, ще дівчинка маленька,
Хоча вже мою голову, покрила сивина.
Пробач мені за долю, що перекреслила я,
Закохавшись і віддавшись без Божого вінця,
За те, що тягарем стало таке моє життя,
Та вже немає до його початку вороття.
І прости , що скоротила роки життя тобі
Й за моє таке спізніле по тому каяття,
Прости мені за мої гріхи, я за них в мольбі
Я спокутую... Йде боротьба й нема вороття.
Ти, як завжди допоможеж мені молитвами,
Знімеш ними біль зі смертельних ран тіла й душі,
Піднімешся до Бога в небеса зі словами:
" Мою доню, Боже, прости, зціли в дні насушні.
Матусю, мені допомагають твої крила,
Такі сильні, ласкаві, я в них, мов горобеня...
Живу й далі, ради сина, хоча вже й несила
Та на те все є воля господня кожного дня-
Нести моїй долі, такого важкого хреста...
Пробач мамусенько, своє нерозумне дитя,
Мабуть у моєму житті, недоля неспроста...
Живи ти довго, мамо й буду жити тоді й я,
Нехай процвітає вся наша сім'я та рідня,
Будь здорова, радісна й щаслива, як ця весна,
Ми любимо тебе! Ти наша гордість і краса!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337237
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.05.2012
автор: Макієвська Наталія Є.