Ви і стрічки моєї не знаєте,
А я навіть - вашого імені.
Джерело з мого власного тімені
Як хотілося, не струмує. Те,
про що мріялось - не збулося.
Про що мріється - там і буде.
Тут навколо усюди - люди,
Із обличчя виразом лося.
І рогами закрили небо
І копитами землю стоптали.
І до себе вони мене звали.
не іду, хоч зовсім не Рембо.
Уявляються повні зали,
але їм лише їжі треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337215
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2012
автор: Dreamkiller