З часом я покину місто і огляну Європу,
не буду боятися стати зайвим у книгах відомих людей,
бо побудую власну незабутню на смак історію,
де відчуватиму щирість твоїх незабутніх ночей.
Прийде день порахую усі теплі словом моменти,
перегляну світлини, твоєї - моєї Весни.
Вивчу майже напам'ять недописані пальцем сонети,
по самотньому склі, у місцині де сховані сни.
Прийде ніч пригадаю де ми зберігали надію,
де гортали книжки й подарований долею час.
Усміхнусь, повернусь, власним серцем у тебе я вірю,
говорила мені, коли думкою думав про нас.
З часом я покину Європу і повернусь у місто,
не буду залишатися один, дочекаюсь я серцем весни,
лід у грудях розтане, вірш наповниться сонячним змістом,
я напишу що ти, досі твориш зі мною мости.
Що об'єднують нас, віру, тишу і небом наповнений час..©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337204
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2012
автор: Alexander Marchuk