Подих вітру.Леді в капелюшку.Лежить собі на пляжі і ловить цілунки сонця.
Ще трохи і засне.Треба подушку. А недалеко,метрів сім,з віконця
музика до вух моїх пливе.
І так спокійно.Такий помірний темп.
Ось дамочка повільною ходою своє дитя у озеро веде.
У озеро із чистою водою.
Можливо,малий там мушельку знайде,захопиться новою грою.
Я теж лежу. Мене теж пестить сонце. І вітерець ой-ой який пустун!
Десь там у місті час швидко вирує. А тут повільно.Сюди не чути шум.
Я вся-фантазія! Мене тепло чарує.Ніщо не відрива від тихих дум.
А вітерець..Ну що ж,нехай пустує. Приносить радість й забирає сум.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337108
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2012
автор: Діана Климчук