Якщо Кохання творить чудеса,
То я і є те чудо.
Воно на світ мене звело
І переслідує усюди.
Я випурхнула з небуття,
Мене Любов на руки підхопила.
Була пробірковим дитям,
Вона взяла та вдочерила.
У строфах, що їх наспівала Любов,
Зростала я та юність марнувала.
А болю, коли з серця рине кров,
Сама тоді ще не зазнала.
Коли відчула вперше її чари,
Вона, як завше, була поруч.
Я все стояла і чекала,
А він звернув собі ліворуч.
Минуло мені двадцять з лишнім,
Коли під сподом защеміло вдруге.
Зустрілась з першим і колишнім,
Однак завадила недуга.
А втретє я просто відвернулась,
Закрила серце руками,
Замкнулася у собі
За сімома замками.
Отак з Любов’ю по життю
Я залишаюся самотня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337044
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2012
автор: Нака Шер