В душі набилось повно бруду.
І тванню серце обросло.
Чи вдома ти, чи йдеш на люди -
Усюди бачиш тільки зло.
Добра у світі ніц не видно.
І зміна сталася така:
Те, що раніш було огидно,
Тепер байдужість виклика.
Те, що було раніш потворно,
Тепер – цікавий девіант…
Багнюка скоро вже огорне
Душі твоєї діамант.
Він ще блищить отам на споді,
Та світло має вже слабке.
Вже про високе думать годі,
Думки всі – про брудне й бридке.
І кожний друг – насправді ворог.
І кожен день зближає смерть.
Вона зруйнує тіло в порох,
Розіб'є душу неба твердь.
І кожна жінка – лиш самиця
З голодним поглядом очей.
Думки масні, бажання ниці
У миготінні днів й ночей.
Але Вона таки напише.
Таки домовиться прийти
В твій дім, який на ладан дише,
Де на душі скребуть коти.
Бог Нею став тебе карати.
Ви з Нею – рідні і чужі.
Її прихід – знак, щоб прибрати
У хаті в себе й на душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336909
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2012
автор: Іван Домовитий