Ця квітка немов...
Немов, любов нежданна,
Існує багато про неї промов
Але моя промова нетака.
Вона як квітка рання на весні
Пестить своїм ароматом,
І чарує своєю красою.
Із нею хочеться мені жити
І більше не тужити,
Із нею не хочеться роставатись.
Я про неї тількі і думаю
І цією думкою постійно живу
Інколи не задумуючись,
Що цією думкою я життя погублю
Постійно ця думка сушить мене,
І промови не хороші пішли про мене.
Я на очах у людей засихаю
Як то квітка після весни бува,
На очах у людей засиха,
Коли дощик знову не піде
Ініжно прохолода не війне,
Як то завжди бува...
07.04.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336739
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2012
автор: Василь Мельничук