Пронизуються струни болем втрат,
І рве гітара душу, наче шмаття.
І не звикати нам до підлих зрад –
То наша слабість і наше прокляття.
Акорди ріжуть гостротою слух,
Й не слухала б, та вабить самотою
Та музика, той кожен рідний звук,
Та туга невимовна за тобою…
Лиш музика, лиш погляд й німота…
Не треба слів, про що тут говорити?..
Твоя байдужість і моя журба,
В цій музиці в життя переплелися.
Мелодія скінчилася п’янка,
Й я розчинилась в тих солодких звуках.
І в спогадах лише твоя рука,
Стискає міцно в свою мою руку…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336463
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2012
автор: Наталька)))