Знову в неба сьогодні простуда,
Цілий день розриваються хмари.
І сказали, що завтра не буде
Ні за гроші, ні, навіть, задарма.
Там вже вирішили на майбутнє
Без ворожок і без гороскопів,
Хто достоєн бути присутнім,
А для решти - то їхня турбота...
Їх загнали в слухняну отару
Вівчарі із лютими вовками,
Але знову їм буде мало,
Бо не всіх ще вони загнали.
І летять із скаженим свистом
Добре завчені ловкі промови,
Та не чутно в промовах змісту,
Бо чужа для вівчар та мова.
Там, у натовпі не ворухнуться
І очей там не підіймають.
Тільки чутно - промови несуться
І не видно, хто їх промовляє...
Знову небо зійдеться дощами
На сухую і спраглую землю.
І нап`ються сповна вівчари,
Лиш отара стоїть даремно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336377
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.05.2012
автор: Лєха Суслик