Заливає дощем спорожнілу зупинку.
Лише клаптик маленький лишився сухим.
Та хіба ж я просила такого спочинку,
Віддалась на поталу стражданням гірким.
Не чекають у домі задумливі очі,
Не зустрінуть обійми крилатих пісень.
На прощання слова залишились пророчі –
Хай із сліз починається кожен твій день.
Обійняв теплий дощ, я тепер не одна
І хоч стіни цілунками нашими дишуть.
Повернуся, мов тінь, де бриніла струна
І на фото мене твої руки колишуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336233
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2012
автор: Любов Чернуха