За туманом, де стигле колосся,
Де під сонцем парує земля,
В груди мами в жадобі вп’ялося
Ненаситне, голодне маля.
Доки кормиться в лоні, сповите,
З молоком у маленьке життя
Ввійде небо, любов’ю зігріте
І промінчик продовжить влиття.
З пуповини вбираються соки,
Що наповнюють фарбами дні
І проходять живильні потоки,
Щоб зросити посіви рясні.
Ота цівочка теплого дива,
Заспокоїть знервоване чадо.
Мама стомлена, але щаслива
І дитина всміхається радо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336005
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2012
автор: Любов Чернуха