Доньку свою навчала мати
Хіба лише ножа тримати,
Щоби капусту посікти,
Чи віник - в хаті підмести,
Чи голку - шити вишиванку,
Ганчірку - витерти на ганку,
Сапу - картоплю підгорнути,
Маля в пелюшку загорнути?
Як батько сина научав:
Щоб вправно молоток тримав,
Щоб здачу кривдникові дав,
Щоб плавав впевнено,стріляв,
Щоби від болю не стогнав,
Щоб власну думку завжди мав,
Щоб за футбол уболівав,
Автомобілем керував?
Та от біда - всім знань бракує,
Як повестись,як хтось ревнує,
Як зберегти обох кохання
Як уникать роздратування,
Образи як прощати вміти,
Як дарувати милим квіти,
Як ласку щедро віддавати,
Дружину вранці цілувати.
Не вчать ,чомусь,батьки,нажаль,
Як починається печаль
Від невдоволення щораз
Тим,що не зробиш на показ...
А це ж гармонії поріг!
Коли б щодень долати міг
Своїх недоліків і вад
Отой бурхливий водоспад...
Коли б могла його сприймать
Таким як є,не дорікать
На кожнім кроці помилкам,
Чи спіхом сказаним словам...
Тоді і щастя і любов
В сім"ї були б завжди і знов
Жадана злагода прийшла б,
Родинний спокій берегла б.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335897
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2012
автор: asaala