Вузька ущелина і в ній
Стоїть зашитий в лати воїн -
То незломимий стержень мій.
В щиті не злічено пробоїн.
І кожен різаний удар,
І спис, що серце прагне втяти
Цей металічний воротар
Не допускає за ці грати.
Бо там святе! Відріжу руку,
Хто в край душі запха суглоб.
Я приречу тебе на муку,
Лопатою проломлю лоб.
Але вже краще бий відкрито,
Ніж підло мишею пищи.
Бери розтрощене корито
І в нім своє лиш полощи.
Мені начхати на людину,
Яка єхидним язиком
Зрівняє у одну корзину
Мужа достойного з "биком".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335645
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2012
автор: Андрій Конопко