Темно.Чорно.Якби не шматок свічки у моїй руці - не знаю що б.
Він,мов приріс до долоні. Не пече, не згоряє, лише світить та стікає гарячим воском,
що зразу ж застигає потьоками(на свічці, на руці, падає в повітрі).
-А-у-у-у...А-у-у-у...Де я? Куди? Як?- Одна.
Кругом люди. Багато. Ходять. Ні, блукають. Весь час. Бояться світла деякі. Примружуються.
Ховаються. Ідуть на нього. Ідуть від нього.
Ходять вільно. Розмірено. Сонно-ліниво.
Я чую їх (Вони кругом!Вони кругом!) І бачу, коли підходжу ближче.
-Люди!...
Мовчать.
-Люди!...
Тиша.
-Давайте, сплекаємо сонце!
Темно.
-Чи хоч розведемо вогнище!Ану-мо!
Вугільно.
-Скажіть же щось!
Байдужість гірша за зневагу.
-Залоскочіть звуками небо(душі в вас - з срібла струни).
Люди розучились чути(?!).
Переглядаються котячими очима.
"Згинь!"
Як довго до ранку(?) іти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335556
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2012
автор: Люба Скоробогата