У вірності є своя втома,
А ще і буває така:
Коли ти до смерті удома
І нерви, як у моряка.
Чекаєш людину з походу
Літа свої жертвуєш їй,
А шлях їй написаний з роду
Не в напрямку до твОїх мрій.
Торочить події, як знає,
Кудись все подалі біжить.
Для тебе лиш в світі вона є,
Всі інші - з тобою на мить.
Китайського рису ні біса,
Не хочу тепер, ні води.
На щастя й на жаль ти - гульвіса.
Таку і під ранок не жди.
Та хто це все відає певно?
Це тільки уява моя.
Усього дізнатися ревно
Хотів би ще дужче, бо я:
Затер вже усі ідеали -
Нема їх в моїй голові.
І думи мої все чекали
Лиш очі твої голубі.
Присвячено І.О.Ю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335391
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2012
автор: Андрій Конопко