Ти пішов від мене просто так.
Мабуть, просто нудно стало жити.
Бо поспати був такий мастак,
Та й не переймавсь, щоб заробити.
Ти гадав, що швидко побіжу,
Бо захочу носа знов втирати.
Дуже здивувався, я скажу,
Бо не оцінила тої втрати.
А жили ми разом, «щоб було».
Вдвох – це тяжко, нарізно – вже лихо.
Щось зробити долі цій назло
Чи сидіти й далі ніби тихо?
Чом не цінували ми все те,
Що подарувало щедре небо?
Ось поглянь, черемха вже цвіте.
А нам двом той цвіт уже не треба.
Вже для інших десь цвіте вона.
Для людей не буду жалкувати.
Та черемха… Не її вина-
Свідок нашого кохання страти.
Квітне хай для тих, кому любов –
Не сміття, що можна розгубити.
Хай цвіте черемха знов і знов
Лиш для тих, навчився хто любити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335367
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2012
автор: Ліоліна