Вона стоїть одна на видноколі,
Стоїть самотньо, змучена й сумна,
Схиливши голову з пошаною до долі,
Пророчі в землю промовля слова:
-О, земле рідна, мати й берегиня!
О земле рідна, прихисток добра!
Не допусти воєнних дій віднині!
Хай мир освітлює дітей твоїх життя!
Вона стоїть, як символ, ніби згадка, -
Німа печаль завмерла на чолі!
Мабуть, що втомлена життям солдатка
В руках леліє квіти польові!
О, скільки їх таких на Україні,
В печалі схилених, гранітом закарбованих,
Вони були терплячі і донині
Чекають віддано, солдат давно похованих!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335296
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2012
автор: Алеха