На весні й восени
проводжають синів у солдати.
Залишають вони
і дитинство, й зажурені хати.
І пливуть журавлі
небокраєм сумними ключами.
Матері у журбі
ждуть синів, їм не спиться ночами.
Опадають листки,
та з роками чекання не в’яне.
Відсилають листи –
«Жду» і «Жди» – матерям і коханим.
«Будем службу нести,
щоб наруга народ не спіткала.
Ріднокрай захистить
ми зумієм, а ви щоб чекали.
У жорстокій борні
українському війську не зрадим.
А в чужій стороні
воювати нікому не радим».
Крізь негоду і час
кличе доля крилата у вирій.
«Зустрічай! Зустрічай!..»
Вже курличуть журавлики милі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335284
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА