« … Одного ти з ними роду
Та не одного класу…»
( Ю. Яновський « Вершники» )
Вже не бачили неба
Зледенілими очі зіницями,
А глухе «Ще не вмерла…»
Все гуло над старою криницею.
Ніби яблука стиглі,
Градом збиті, попадали в куряву.
Донедавна вродливі,
А тепер- пошматовані кулями.
З-над дерев гайвороння,
В нетерплячці кружляючи, крякало.
А призахіднє сонце
Ніби кров’ю у росах поплакало.
Уже мертвим на шиї
Одягали мотузяні зашморги
Самозвані месії,
Навіжені апостоли марксові .
І ще довго на дичці
Вітер трупи гойдав за городами.
В них на грудях таблички:
« Вороги трудового народу».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335282
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 05.05.2012
автор: посполитий