Я схопила за крила птаха,
Колір пір’я небесно-синій.
Він тріпочеться бідолаха,
Немов був у купелі зимній.
Я почула його серденько,
Що вистрибувало із грудок
«Та не бійся мене, маленький,
Ображати тебе не буду».
Ти не хочеш ділитись щастям,
Я не стану дуже просити.
Ось тримай трохи хліба дітям,
Щоб знайшли сили полетіти.
Мабуть я щаслива людина,
Мої сни не тривожить заздрість,
І простенька пісня пташина,
Неповторну дарує радість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335273
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2012
автор: Любов Чернуха