ти занадто дивна навіть для самої себе
я ж напевно далеко зайшов
від дому
не лишилось сил щоб шукати в людях
те що втратило сенс
називатись сенсом..
ти закрите віконце у світ
|без неба|
де з розплющених вен
три краплини тому
вивільнялась реальність
і біль у грудях –
так крізь тебе мій світ втратив все
|в контексті|
намагаючись жити лиш в спробах
вмерти
і напевно за щастя – страждати вічно
ти без сумніву мала надію сильну
|та лише на повільну страту|
ось сторінки дитинства твого затерті
де відчувши тепло найрідніших вічей
закарбуєш у пам’яті сльози мами:
«доню
вчись |без нас| існувати……»
*фонова композиція – Willoos «II»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335098
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2012
автор: команданте Че